ТРОФЕЙНІ СЕРЦЯ. Роман
Східна Німеччина. 1987 рік. Начальник дрезденського будинку радянсько-німецької дружби майор Платов під патронатом вищого керівництва КДБ стає рушієм надсекретної операції «Луч». Її метою є усунення від влади вищого керівництва Німецької Демократичної Республіки та заміна його на людей більш лояльних до політики Горбачова, спрямованої на нормалізацію стосунків із Заходом. Фінансування операції здійснюється завдяки організації в НДР розгалуженої мережі валютників, чия діяльність підриває і без того кволу соціалістичну економіку.
Колишній київський фарцівник, а нині молодий солдат-листоноша стає гвинтиком цієї системи, яка проходиться катком по його долі, через що він опиняється у тюрмі Штазі.
Заснований на реальних подіях, цей шпигунський роман соковито змальовує епоху розпаду СРСР. Ігри Штазі та КДБ, реалії радянської армії, насильство, секс, ненормативна лексика, а головне - неповторний чорний гумор Мухарського - роблять цю книгу унікальною. Бо у багатьох описаних подіях Автор брав участь безпосередньо.
Усі замовлення відправляємо тільки територією вільної України і лише "Новою поштою".
Відправлення зазвичай здійснюється наступного дня після замовлення. Розрахувати термін доставки можна ТУТ.
Вартість доставки ви зможете сплатити у відділенні за тарифами "Нової пошти".
Термін зберігання відправки – 6 днів. На 7-й день замовлення автоматично повертається на склад і вам доведеться робити його знову. Кошти ми повернемо на ваше прохання з відрахуванням сплачених сум за логістичні послуги та використане пакування.
Про автора, звісно, знаю завдяки телевізору й Інтернету; було цікаво, чи він пише так, як на Фейсбуці, чи інакше; та й рубрика таки працює: багато хто побіг читати й писати відгуки, тож я і собі став у чергу.
Поготів про той період, який не бачив по телебаченню: службу в радянській армії і перебування в німецькій тюрмі. Ну, тобто, якесь одразу було передчуття, що книжка мені сподобається. Поготів у читальному квітні тримаюся тільки завдяки рубрикам і спільночитам, хоча з книжками наче й щастить. Тому підсвідомо очікував чогось, що мене розчитає. Так і сталося.
Написав так багато про себе, бо про сюжет фактично також написав, хоча й одним реченням. Плюс його подано в анотації разом із імовірними подразниками. Та й зачепили ті моменти, що й багатьох інших; хоча крім підтирання дупи пальцями й бурятської зоофілії з доведенням до самогубства ленінградця (до речі, атмосферно книжка інколи мені перегукувалася з «Я, Паштєт і Армія» Кузьми, хоча, звісно, вони різні), теорії хні (хоча й не погоджуюся, що опоненти бога — то гівно, але зважаючи на рік подій — цілком можливо) — ще й оце вдалблювання в стінку (типу привітання) перед поселенням разом із десятьма русскімі; «форма — голий торс»; публічний огляд прутнів; блювання; епізод з уколом; та багато інших речей; це ж автобіографія; не переказуватиму її всю; треба ж зберегти цікавість для наступних людей; ніби й реальність, але подразнює однаково.
Перемикачем слугувало сексуальне й навколосексуальне. Звісно, описане в стилі автора: так, що, думаю, «Темний», «Неонові боги» й «Священник» на боковинці — заплакали. В кого там фімоз, га? Однак добре, мастурбація на Ведєнєєву, гадаю — то, канєш, суворо.
Окремо всміхнув контекст, в якому згадано Пугачову і Кобзона — чув схожі відгуки від знайомих знайомих. Власне, коротко кажучи, такою собі уявляв цю книжку; отримав, що хотів; здебільшого, читання припало на спекотний вуличний вівторок; загіперфіксувався на комфортному кеглі й інтервалі — ось за це окремий респект. Випив цю книжку, мов «Живчик» попри тематичну важкість — і най примірник крокує собі далі.
Кінець 80-х, совок вже дихає на ладан, але все ще зберігає свою владу над долями громадян. Колишній студент інституту Карпенка-Карого, а нині солдат РА, Антон Десятник, за допомогою блату потрапляє у справжній соціалістичний рай - Німецьку Демократичну Республіку, де проходить службу у Ансамблі пісні та пляскі. Фактично райське місце, особливо в порівнянні з афганськими кишлаками. Та Антон вирішив чітко слідувати настановам свого друга на прізвисько Бандера. Одна з них стверджувала, що ніщо так не розбещує, як мінімальна зарплата, яка виплачується регулярно. Тож для того, щоб бути вільним, треба навчитися заробляти самостійно. Настанова гарна, але в умовах все ще могутнього совка, дуже небезпечна. Спроби крутити свій невеличкий бізнес зроблять Антона пішаком у заплутаних відносинах КДБ і Штазі і ледь не коштуватимуть йому життя.
Хоч книга заявлена як автобіографічна, вийшов повноцінний шпигунський роман. Написано легко і з гумором. Спочатку поринаєш у світ Київської фарци, а потім разом з автором вивчаєш механізм, завдяки якому радянська система перетворювала індивідуальності на безликі гвинтики системи. Навіть без ігор КДБ і Штазі дивуєшся як автор взагалі вижив.
Головна ідея книги - нам всім треба вилюднитись, щоб позбутися радянщини. Бо інакше ми приречені бути гвинтиками чергової імперії.
💬 Про що: Це автобіографічний роман про проходження строкової військової служби в Німеччині.
💬 Сподобалось: Ну дуже майстерно і гарно пише автор. Іронічно, але чесно і по суті описує події та халепи, що з ним траплялись. Сподобалась відвертість, яку я прям відчувала усіма фібрами душі. Дуже якісне оформлення книги, шрифт, папір, обкладинка - все на вищому рівні 👍
💬 Не сподобалось: не усі роздуми та висновки автора мені зрозумілі, але я ніколи і не цікавилась тим періодом, тож це +/-.
💬 Враження: Книга справила хороші враження. Повторюсь, що відчувалась щирість у розповіді. Також інтересу додавав тонкий гумор, я дуже це люблю. І хоч книга потрапила до мене у період нечитуна, я залюбки проводила із нею час.
Рекомендувати сміливо можу, бо вважаю, що знати про той період повинен кожен свідомий українець. 💛