Кінець 80-х, совок вже дихає на ладан, але все ще зберігає свою владу над долями громадян. Колишній студент інституту Карпенка-Карого, а нині солдат РА, Антон Десятник, за допомогою блату потрапляє у справжній соціалістичний рай - Німецьку Демократичну Республіку, де проходить службу у Ансамблі пісні та пляскі. Фактично райське місце, особливо в порівнянні з афганськими кишлаками. Та Антон вирішив чітко слідувати настановам свого друга на прізвисько Бандера. Одна з них стверджувала, що ніщо так не розбещує, як мінімальна зарплата, яка виплачується регулярно. Тож для того, щоб бути вільним, треба навчитися заробляти самостійно. Настанова гарна, але в умовах все ще могутнього совка, дуже небезпечна. Спроби крутити свій невеличкий бізнес зроблять Антона пішаком у заплутаних відносинах КДБ і Штазі і ледь не коштуватимуть йому життя.
Хоч книга заявлена як автобіографічна, вийшов повноцінний шпигунський роман. Написано легко і з гумором. Спочатку поринаєш у світ Київської фарци, а потім разом з автором вивчаєш механізм, завдяки якому радянська система перетворювала індивідуальності на безликі гвинтики системи. Навіть без ігор КДБ і Штазі дивуєшся як автор взагалі вижив.
Головна ідея книги - нам всім треба вилюднитись, щоб позбутися радянщини. Бо інакше ми приречені бути гвинтиками чергової імперії.