Усім секстуристам (а їх до української столиці прибуває чимало) мушу повідати гірку правду: знайти українськомовну повію в Києві практично неможливо. Та й у цілому світі всі так звані «украінскіє дєвушкі» — цілковито москвороті блядіни як не з Донецька та Луганська, так з Одеси чи Миколаєва.
Але після перемоги Революції гідності ситуація з українськомовними повіями в місті значно покращилася. Свідомі клієнти все частіше вимагали від мамок та сутенерів, аби жриці любові надавали їм послуги державною мовою, за що були готові платити чи не вдвічі більше.
От тоді-то Роксолана Трускавець і виписала зі Львова глухоніму красуню Дзвінку Румбумбар (за освітою пастижера-гримера), яка була місцевою порнозіркою, працюючи у відпочинковому комплексі «Смереко Грай», що на Городоцькій.
Про її існування Роксолані розповів Пал Палич, той іще їбака, який у свої шістдесят із гаком не пропускав жодної мініспідниці, а ще любив перепощувати сальні жарти з фейсбук-сторінки відомого київського ресторатора Андрія Задорожного на кшталт «Нєльзя дружіть с чєловєком, на которого у тєбя ерєкція» або «Во врємя секса Аліна закривала глаза і прєдставляла сєбя худой, а Олєга богатим».
Один із давніх дописів він навіть завчив напам’ять, аби при нагоді здаватися дотепним гумористом на кшталт Ільї Ноябрьова чи Валєрія Чігляєва. «Семьон сідєл в костюмє хуя, бил новогодній карнавал. І там, гдє надо і нє над — вставал!» — це був його коронний номер.
Про своє знайомство з Дзвінкою розповідав наступне:
«Заходіт она в номер вся красівая, точь в точь как на картінкє: жопастая такая в баварском костюмчікє с подчеркнутой талієй і бєлих чулочках… Я єй руку протягіваю: «Очєнь пріятно, Пал Палич…» — говорю, а она так хуяк — і какую-то афішку передо мной разворачіваєт. А там напісано:
«Вітаю. Мене звати Дзвінка, я дівчина з вродженими вадами слуху та мовлення. Проституцією займаюся, бо мамі потрібні гроші на лікування від інсульту. Але я зроблю все, щоби вам у нас сподобалось. Вартість моїх послуг становить:
А) Оральний секс — 500 грн за сеанс.
Б) Еротичний масаж (45 хв) — 800 грн.
В) Класичний секс — 1200 грн за годину.
Г) Анальний секс — 1500 грн за годину.
Д) Комплексне обслуговування (усі види сексу, включаючи еротичний масаж) — 2000 грн за годину.
Засоби контрацепції та лубриканти включено у вартість послуг.
Інші забаганки клієнтів — за окремою домовленістю.
ПОЦІЛУНКИ В РОТ ЗАБОРОНЕНІ!!!»
— Ето почєму же? — тикаю я пальцем в послєдній пункт.
Тогда она свою афішку разворачіваєт, а там і напісано:
«Мені цими устами ще дітей та ікони в храмі цілувати!».
— Навєрноє, грєко-католічка, как і я когда-то, — із розумінням кивнула головою Роксолана. — Всє уніати — слугі сатани, тварі двулічниє…Только что ето за цени такіє смєшниє, Пал Палич? В каком году ето било?
— Да вот нєдавно, в апрєлє, когда ми Дєнь юріста с бившімі однокурснікамі праздновалі. Вибралісь во Львов, так сказать, на корпоратівчік. Так я бил пріятно удівльон. Русская рєчь повсюду. Послє войни много данєцкіх туда пєрєєхало.
— А тєлєфончік етой дєвушкі у вас остался?
— Конєчно же… я спєціально для вас візіточку прібєрьог… Только ви єй напішіте СМС, потому что она глухонємая і звонка может нє услишать.
Тож і виходить, що десь від червня 2017-го року Дзвінка працювала штатною повією в підпільному борделі, розташованому на першому поверсі будинку номер 32 по вулиці Оноре де Бальзака, під вивіскою масажний салон «Роксолана». Це якраз на перехресті з Теодора Драйзера, навпроти бювету.
Бордель кришували місцеві прокурори, що й самі активно користувалися можливостями доморощеної індустрії інтимних послуг.
І все було б добре, якби у травні 2018-го року на Троєщині не стався справжній секс-скандал, після якого публічна хата припинила своє існування. А все тому, що заступник прокурора Деснянського району Пал Палич Кроль виявився конкретним радянським фетишистом.
Підніміть руку, хто не знає Костю «Марємана», чия мануфактура на Дарниці шиє найякіснішу радянську та німецьку уніформу часів Другої світової війни? Ну добре, я можу пробачити цю некомпетентність людям, далеким від кола історичних реконструкторів, байкерів, стиляг, латентних аріїв, ультранаціоналістичних праворадикалів та бандерлогів всіх мастей. Але читачам цієї книги — людям вихованим, аристократичним, з гарними манерами та високим рівнем IQ, просто мушу розповісти декілька слів про місце, що є культовим для всіх київських піжонів, які надають перевагу якісному «індпошиву» перед вульгарним «шірпотрєбом» і, не вагаючись, викладають тисячі доларів за розкішний морський британський кітель із срібними ґудзиками чи американську шкіряну куртку типу «авіатор», розписану малюнками в стилі пін-ап.
Невеличкий цех із виготовлення реплік світової уніформи всіх часів і народів знаходився на території старої автобази, розташованої навпроти готелю «Братислава». Окрім Кості «Марємана»», що керував процесами пошуку клієнтів та збуту продукції, у мануфактурі працювала його дружина Віталіна — дизайнер-конструктор та головний модельєр, а також дві найняті швачки вищого розряду.
Саме туди на початку 2018-го року й навідався Пал Палич із проханням пошити йому форму полковника НКВС зразка 1945-го року. А ще привів із собою мовчазну дівчину, яку відрекомендував Дзвінкою.
— Вам полєвую ілі парадную?»
— Конєчно же, парадную, Костік, — фамільярно плеснув його по плечу Пал Палич, праву руку якого спотворював жахливий шрам. — Сємьон сідєл в костюмє хуя, бил новогодній карнавал. І там гдє надо і нє надо — вставал!
— Что ви хотітє етім сказать Пал Палич? — здивовано подивився на нього Марєман.
— А то что дєвушкє надо пошить бандеровскую форму тєх годов… Для ролєвих, так сказать ігр, ха-ха-ха…
— В УПА нє било єдіного стандарта. В основном оні іспользовалі трофєйную одєжду ілі снімалі с нєйо лєкала і шилі что-то подобноє… Поетому тут надо опрєдєлітся, в каком направлєнії двігаться і что брать за основу: вєрмахт, чєшскій крой, польскій ілі брітанскій.
— А СС можеш сдєлать... как в фільмє про Штірліца?
— Нє вопрос, Пал Палич, ми можем всьо, — самовдоволено глянув на нього Костя.
— Тогда шей есесовскую, но с бандеровскімі отлічітєльнимі знакамі, жовто-блакитні нашівочкі там, трєзуби всякіє, можна шеврони дівізії СС «Галічіна».
І поки з мовчазної дівчини знімали мірки, заступник прокурора прогулювався цехом, мацаючи кашкети та портупеї, яких запопадливий Костянтин виклав перед ним із півтори дюжини.
Дев’ятого травня того ж року в парку Слави на Печерську відбулася ветеранська хода, яку відвідали майже всі колишні члени «Партії регіонів», православні комуністи, шанувальники творчості Олеся Бузини та інші совкодрочери, яких чимало ще лишилося на землі українській.
Серед доволі строкатого російськомовного натовпу ряджених ветеранів, їхніх онуків у червонозоряних пілотках, донецьких переселенців, булгаковців, ахматовців, пушкіністів та толстовців особливо вирізнявся один довготелесий пан у формі полковника НКВС, груди якого прикрашав орден «Червоної зірки», а з жовтої кобури стирчала ручка німецького «Парабелуму», спеціально придбаного на антикварному ринку за пільговою ціною (як для прокурора) та офіційно оформленого у дозвільній службі, із формулюванням «зразок робочої, історичної короткоствольної зброї, що знаходиться у приватному користуванні».
Разом з усією процесією, поклавши квіти до обеліска Слави, довготелесий пан зробив декілька селфі з Нестором Шуфричем та Вадимом Новінським, а потім, продираючись крізь натовп, рушив убік чорної Тойоти Камрі, яку він припаркував на колишній вулиці Суворова, що після декомунізації стала називатися Омеляновича–Павленка! Чи не сміх?
Дорогою заскочивши в супермаркет «Сільпо», узяв там пляшку «Совєтовского шампанского», прибалтійську горілку «Столічная», сиров’ялену ковбасу «Ностальгія», «Російський» сир, «Бородинський» хліб і маленький «Київський» тортик. А ще набір петард для феєрверка.
На далекій Троєщині у масажному салоні «Роксолана» на нього вже чекала глухоніма україномовна повія, вдягнена у форму радистки дивізії СС «Галичина».
Ось уже місяць минув, як після трагічної загибелі дружини Пал Палич дізнався від лікарів про страшний діагноз — карциному предміхурової залози, на яку дуже швидко обернулася виявлена торік ще доброякісна аденома. Вітчизняні лікарі надії не лишали. Так і казали: «Рік–півтора максимум».
І тоді через свого друга Тараса Гарбуза Пал Палич вийшов на німецького лікаря Альфхауса. Той пообіцяв взятися за порятунок, зазначивши, що кожен відтермінований день знижує можливість одужання. Тому заступник прокурора поспішав:
«Я залишу тобі все майно — трикімнатну на Драйзера, майже новеньку Тойоту Камрі, дачу на Русанівських садах і ще купу грошей у Райффайзен банку Аваль. Тільки будь зі мною до кінця…» — гладив руку есесівської радистки, яку полюбив з першого погляду ще у відпочинковому комплексі «Смереко Грай».
Тиждень тому, беручи участь у розробці постановчого дійства під назвою «Убивство журналіста Аркадія Бабченка», Пал Паличу спала на думку геніальна ідея: заручившись підтримкою колег і собі влаштувати інсценоване вбивство, аби разом з коханою втекти за кордон, змінивши прізвище. Пожити нарешті по-людськи, бо скільки того життя лишилось, один бог знає.
«Я люблю тебе», — опустившись перед есесівкою на одне коліно, тихо промовив полковник НКВС, відкриваючи перед нею темно-синю оксамитову коробочку, у центрі якої краплею Христової крові тьмяно виблиснув чималий рубін.
Колись одна добра знайома (мама вчительки біології Жанни Олегівни) з рідкісним ім’ям Євгенія–Жозефіна на піку любовних пристрастей розповіла молодому Пал Паличу дивовижну історію: «Кажуть, хто володітиме цією каблучкою, не знатиме відмов у коханні. Колись вона належала імператриці Єкатерині другій, а до того — маркізі де Помпадур, Анні Болейн, Катерині Медичі — найкрасивішим та найвпливовішим жінкам усіх часів та народів. Цей рубін — крапля крові Христа, що впала на щоку Марії Магдалині, коли вона з апостолами знімала тіло Спасителя з хреста. Кривава сльоза любові, котра приносить її володарю необмежену владу над почуттями інших».
— Чи згодна ти бути моєю дружино, Дзвінко? — питався Пал Палич у глухонімої дівчини, яка дивилася на нього широко розкритими карими очима й плакала.
Якби могла, так би і гукнула тремтливою сойкою:
— Люблю, мій голубе! Тільки одужуй швидше! Не помирай, не кидай мене саму в цьому київському бедламі. Без тебе згину, пропаду. Або збухаюся, або кинуся головою униз із Московського мосту в глибоку протоку Чорторий. Після загибелі брата й смерті матері тільки ти один у мене й лишився. Мій єдиний, коханий, радість очей моїх та розрада серця!
— Я не кину, не полишу тебе, моє серденько, голубко моя кохана, — палко стріляючи очима, обіцяв у відповідь Пал Палич мовчки. — Адже для мене ти — утілення самої України, у якої відібрало мову через таких, як я довбойобів, холуїв радянського режиму, які втикають свої покручені совком члени у твоє молоде, пошматоване болем та стражданнями тіло. Кароока моя лебедице, що втратила на війні брата й поховала рідну матір, не плач, не лий слізоньки дарма. Нема чого робити нам у цій грьобаній країні, яка ніколи не оцінить жертви найкращих своїх синів і дочок. Поїдемо до Америки, Німеччини, Канади — туди, де живуть та гуртуються справжні українці. Бо бути українцем в малоросії ой як важко! Адже я все життя теж прикидався москалем, підігрував клятим жидам, бо в них гроші, влада, ресурс. Але в душі я — українець! Мама моя — Варвара Хвойко — народилася тут, у Трипіллі, де одвіку жили наші предки. Тому еміграція — наше все! Тільки там врятуємося!
Допіру заступник прокурора не знав, що таке кохання. І тільки наприкінці життя, зустрівши свою Дзвінку, зрозумів що воно таке — любити! Серед мільйонів пиздливих, чорноротих самиць, обрав саме її.
А ще Дзвінка вміла робити фантастичний масаж простати, від якого прокурору робилося легше на душі, а підступна хвороба відступала. Гострий біль в області куприка і промежини спадав, набряклі вени на ногах здувалися, а хода на якусь годину знову ставала моложавою та легкою.
— Випробуймо сьогодні найбільшу анальну пробку, — читала вона по губах чи не останнє його тутешнє бажання.
— Давай, мій коханий, — радісно кивала головою, чітко артикулюючи та виробляючи пальцями фантастичні па, — давай швидше, бо незабаром прийдуть Стасік із фотографом-криміналістом, а мені ще треба накласти тобі грим.
— То ти згодна вийти за мене заміж?
— Так! — відповіла вона, виймаючи з шафи літрову банку свинячої крові для постановчого дійства.
*****
Наступного дня судово-медична експертиза під керівництвом старшого слідчого Деснянської прокуратури Станіслава Федоровича Черешні (поновленого на посаді після виходу із СІЗО) зазначить в офіційному протоколі, що смерть Павла Павловича Кроля 1953-го року народження, уродженця селища Териберка Мурманської області РСФСР, ймовірніше, настала в результаті вибуху в його товстій кишці піротехнічного засобу китайського виробництва.
На місті злочину, окрім фалоімітаторів, лубрикантів, анальних пробок, та іншого сексуального начиння, а також фрагментів радянської та німецької уніформи часів Другої світової війни, залишків недопитого алкоголю та недоїдених продуктів виявили записку, написану губною помадою, яка містила наступний текст: «Поцілунки в рот заборонено!».
Записку прикріпили орденом «Червоної зірки» до кітеля покійного, у якому він, прикутий до масажного столу наручниками, лежав горілиць із спотвореним обличчям та статевими органами.
Також в анальному отворі прокурора містилося чужорідне тіло у вигляді дула від німецького пістолета «Парабелум» зразка 1943-го року, що дає всі підстави засвідчити факт наруги над тілом покійного, імовірно з боку громадянки Бумбурур (закреслено) Рудумбар (закреслено) Румбумбар Д. О., 1993-го р. н., котра надавала незаконні секс-послуги в приміщенні масажного салону «Роксолана», яким керувала громадянка Трускавець Р. Г., 1975-го року народження.
До справи доклали детальний фотозвіт звірств сучасних бандерівців, що, надихнувшись ультранаціоналістичними ідеями та сповідуючи велич арійської раси, вкрай жорстоко познущались з тіла високопосадовця, одягненого в костюм полковника НКВС. Цілком ймовірно, саме ці виродки були причетні до вбивства журналіста Павла Шеремета. Вказівку «шити справу на нациків» дав особисто Аваков «ЧОРТ» (як його справедливо прозвали азовці). І Стасік із захопленням виконував роль «караючої руки закону». Бо нациків, що захопили владу в країні, ненавидів усім серцем.
Ховали заступника прокурора поспіхом на Лісовому кладовищі в родовій могилі в закритій труні. На похорон із родичів ніхто не прийшов.
Натепер громадянка Румбумбар Д. О. знаходиться в кримінальному розшуку. Громадянці Трускавець Р. Г. вручено офіційну підозру в організації на території Деснянського району незаконного бізнесу з надання секс-послуг. Також вона проходить свідком у справі вбивства Кроля П. П. та згідно з постановою суду має з’являтися на допити на першу вимогу.
Слідчий відділ МВС Деснянського району м. Києва й надалі інформуватиме широку громадськість про хід цієї резонансної справи та зробить усе можливе, аби злочинці понесли невідворотне та заслужене покарання.
І насамкінець, від автора: хлопці, щорічно здавайте аналіз на онкомаркер! Бо рак простати щороку молодшає.