Книга, яка залишила слід в моїй пам'яті. Книга, яка зруйнує світогляд тих, хто говорить "а при союзі було краще...",( добре що я до них ніколи не належала.)
"Трофейні серця" - це реквієм по "союзу", це оголена правда реальності того часу, адже я пам'ятаю, як мені розповідали батьки, як добре їм жилося.
"Жива" мова росіян трохи напрягала в тексті, але без неї було б важче передати тогочасну атмосферу.
Ну, ще тема армії ніколи мене не цікавила, але тут все описано життєво, правдиво і з сарказмом ( і порівнявши розповіді чоловіка про армію, то скажу, що радянська армія мало чим відрізнялась від української).
Люблю пісні Ореста Лютого, полюбились і тексти Антіна Мухарського, із задоволенням продовжу читати його творчі доробки.
Ну, і по традиції, бажаю автору надхнення ще на незліченну кількість проєктів, як в літературі так і в музиці.❤️