Ми познайомилися з Єлизаветою в листопаді 2011-го у Мистецькому Арсеналі. Я представляв легендарний «Жлоб-арт». Вона ― експозицію робіт художника Сергія Пояркова. Наші стенди були поруч.

«Яка симпатична дівчина», ― безцеремонно роздивлявся обтягнутий чорними лосинами задок, у той час як Ліза спілкувалася з відомим політиком Петром Порошенком, якому зрештою продала графічну роботу «Народжений літати» за сім тисяч доларів. Як для графіки ― ціна фантастична. Того ж вечора я вирішив запросити її на каву.

Не вірте тим, хто каже, буцім гроші в нашому житті не головне. Про них не думають хіба діти та маленький принц з утопічної казки Антуана де Сент-Екзюпері, батьківські статки котрого дозволяли писати автору всіляку лівацьку прутню, на якій непогано нажились його нащадки. Дорослі люди завжди думають про гроші, за які не можна купити справжню любов, здоров’я, безсмертя. Але за них можна купити комфорт, значно покращити якість та тривалість власного життя, дослідити світ, вдатися до саморозвитку й цілющої творчої ліні, з якої (згідно з трактатами Малевича) постають усі геніальні мистецькі твори та відкриття. Та головне ― здобути справжню свободу. І якщо потяг до волі ― наша національна ідея, то українці передусім мають навчитися бути економічно самодостатніми.

Після закриття першого дня Арсеналу ми провели вечір у кондитерській «Калина» на Печерську за теревенями про сучасне мистецтво та можливість його конвертації у вільно конвертовану валюту. В процесі бесід з’ясувалося, що Єлизавета не тільки допомагала багатьом українським олігархам формувати приватні колекції, але й дуже любить еклери ― ребристі такі, довгі тістечка, котрі вона брала до рота, сексуально облизуючи з губ ванільну глазур.

Зробити їй того вечора непристойну пропозицію я не наважився. Хіба поцікавився ненароком, чи часом вона не заміжня.

― Ні, ― відказала Ліза, ― я вільна жінка.

Здається, з її боку це був недвозначний натяк, мовляв, вона не проти продовжити наше спілкування в менш людному місці.

Але я на той час був проблемним чуваком, одруженим з іще більш проблемною телеведучою Анжелою Негоровою, тому дав задню, досить формально поцілувавши Єлизавету у щічку, перед тим як посадити у таксі, заздалегідь його оплативши.

На ті часи я жив у холостяцькій квартирі на Подолі, куди втік від Анжели через численні скандали, пов’язані з появою у моєму житті радикального українського митця Ореста Лютого.

Від одвічної чоловічої самотності рятував PornHub...