Шлях з варяг у французи внутрішніми європейськими водами зайняв близько трьох місяців. Здолавши дві з половиною тисячі кілометрів та триста сорок (340!) шлюзів, ми пришвартували «АББУ» у марині Ментон-Гараван за два дні до завершення наших безвізових днів.

Маючи на французькій Рів’єрі квартиру з терасою, шведські друзі зустрічали нас свіжим багетом, паштетом та рожевим Minuty.

— І як вам подорож?

— Фантастично, – відповів я, бо давно мріяв скинути десяток зайвих кілограмів.

Боротьба за життя та ресурси, шторми, нічні вахти, посадки на мілину, відмови двигуна, аварійні швартування, побутові конфлікти з місцевими, економічні, ментальні та культурні розбіжності, пограбування, відчай, розпач та інші екстремальні досвіди… – якісний літературний матеріал добувався важкою працею.

Повернувшись до Києва, я взявся до написання автобіографічної морської повісті «Шведський танк», роботу над якою перервала війна.

Головною темою моїх творів є дослідження різних форм української ідентичності. Народжений в СРСР (як і мільйони моїх співвітчизників) я й досі проходжу шлях вилюднення від homo soveticus (людини радянської) до усвідомленого українства, пізнаючи себе за допомогою власних літературних героїв.

Жити у часи змін для письменника – щастя.

Задум повісті «Украінієн вояжор або Одеська Одисея» народився під час закордонного турне з метою зібрати 1 000 000 (мільйон) доларів на ЗСУ. Як батько 3-х і більше неповнолітніх дітей я мав право на безперешкодний перетин кордону.

Це сталося в Парижі у жовтні 2022. На концерт Ореста Лютого завітала екзотична пара – ідейний ухилянт Борис та його дружина Алла – бізнесмени з Одеси, з якими ми познайомилися під час спільних яхтових чартерів у Туреччині. Придбавши у Швеції американський катер «Бейлайнер», вони гнали його каналами Франції на Лазурку, з метою перебути війну у старому порту Канн.

Одесити виявилися еталонними представниками покоління Х (народжених у 60-70 роки минулого століття радянських людей), які за часів Незалежної України обрали постколоніальну форму буття, означену терміном малоросійство. Національна ідея України – вижити за будь яких умов – наскрізною темою проходила крізь численні розповіді, охоплені історичним періодом від початку 90-х до сьогодення.

Думка об’єднання двох вищезгаданих повістей в роман «Ухилянт» здалася мені слушною.

Опинившись в одному човні, герої роману, проходять шлях складних особистісних трансформацій, опиняючись на протилежних полюсах української ідентичності, що в підсумку призводить до трагедії, зміщуючи сатиричний акцент в бік соціальної драми.

Московитська агресія спрямована не лише на території, але й на саму тканину української ідентичності - мову, віру, культуру, традиції, які є джерелом нашої стійкості.

Війни за ідентичність – найзапекліші.

Ось чому Автор зробив Героєм цієї книги людину, яка попри внутрішню лінь та агресивний тиск зовнішніх обставин, знаходить в собі сили ступити на український шлях.

Я намагався зробити цю книжку веселою та легкою для читання. Сподіваюся мені це вдалося:)