В центрі Одеси розквітали золотисті півонії ракетних прильотів. Тож коли залишки вибухових хвиль сколихнули штори на вікнах, Борис себе не стримував:

— Что с ліцом, дорогая? Почєму ти такая блєдная і пєрєпуганная? Прішлі мозкалі твоєго Пушкіна спасать. Почєму же ти нє крічішь: «Одєсса – русскій город!?»

— Молчі, Боріс, я тєбя умоляю! – гасаючи по квартирі, Алла збирала цінні речі, гроші та коштовності, сховані в туалетному бачку, в банках з крупою і навіть на балконі всередині бігової доріжки. – Гдє твой Ролєкс?

— Под ванной.

— Арєстовіч говоріл, что в случає вторжєнія росіянє собіраются висадіть в Одєссє морской дєсант.

— Ето жє прєкрасно!

— Мудак!

— Ето я мудак?

— Да ти! Собірай бистрєє вєщі і тікаєм.

— Куда тікаєм, Алла?

— На западную Украіну...

— А почєму нє в Россію? В Москву, ілі такой дорогой тєбє Пітєр? Будєм ходіть по музєям, дворцам, большім і малим тєатрам, жіть на Літєйном бульварє?

— Проспєктє, Боріс. Літєйний – ето проспєкт, а нє бульвар.

— Какая разніца?

— Одін єбьот другой дразнітся! Нє йорнічай! Я бєгом в туалєт по большому і малому, а ти собірай вєщі і подгоняй авто! Будєм тікать.

Наступні два місяці подружжя Бичків-Колокольнікових провело у Львові.

Ох наживалися кляті бандерівці на людському горі. 25 000 гривень – ціна космічна для однокімнатної квартири на Сихові.

Та сталося диво: в перші дні війни допіру російськомовна Алла заговорила чистою українською!

Але після звільнення Бучі та зникнення загрози висадки російського десанту у Одесі знову взялась за своє.

«Война началась із-за такіх как ви бандєровцев» - писала в коментарях під постами Єлизавети Бєльської, в той час як Борис вперше в житті відкрито поставив сердечко під постом Мухарського, текст якого наведено нижче:

«Довго терпіла Росія, прикидаючись паїнькою, поки чарівник пу не зняв з неї закляття «цивілізованості», дозволивши вурдалакам бути самими собою.

Мільйонам збуханих нікчем, злодіїв, наркоманів, крадіїв було надано право відчути себе деміургами та творцями історії. Бездіяльним, тупим, лінивим масам повернули сенс життя - вбивай, ґвалтуй, мародер і ти потрапиш до російського раю.

Кремлівським умільцям не довелося створювати нічого нового.

Вони просто зняли захисну плівку з глибин хтонічної трясовини колективної російської душі, звільнивши її від сусальної позолоти наносної пристойності через бажання здаватися частиною цивілізованого світу.

І в цьому аспекті так звана СВО дійсно стала моментом істини, явивши світу оскаженілий лик п’яної тітки (матєрі-родіни) з ядерним мечем у руках, яка бажає світу одного – смерті».

— Як про тебе написано, - невдало пожартував Борис, отримавши від дружин дзвінкого ляща:

— Ти на кого батон крошиш? Фільтруй базар, Чєбурашка!

Тиждень тому ЗСУ потопили у Чорному морі ракетний крейсер «Москва». Під тиском ЗСУ катсапи тікали з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Відкатувались на Харківщині та Херсонщині.

День народження Бориса (24 квітня) подружжя Бичків-Колокольнікових святкувало в улюбленому львівському ресторані-кондитерській «Аптека Іонових під Золотою зіркою» на вулиці Коперника.

Приймаючи замовлення, молоденька офіціантка декілька разів провокаційно перепитала у Алли: «Ви маєте на увазі кіш з салмоном і каву лунго», бо та замовляла: «Пірог с лососєм і кофє-амєрікано».

— Салмоном, блять і лунго, - форкнула Алла голосно, щоб офіціантка чула. – Рагуліца мєстная, Європу із сєбя ізображаєт!

— Проклинаю вас, чорти москвороті! – піднявся з-за сусіднього столу статечний дядько пенсійного віку, який у парі з тітонькою в старомодному капелюсі смакував кавою та тістечком «Шу». – Війна в Україні триватиме, допоки тут звучатиме російська мова!

Та Алла була готова до нападу.

— Скажі ето русскоязичним мальчікам в окопах! У мєня син на Запорожском направлєнії служит в пєхотє. А твоі дєті і внукі гдє? В Польше на клубнікє, ілі унітази в Італіі моют?

— Най тебе підніме та гепне, - піднялась зі свого місця бандерівка.

— Най тебе шляк трафить! – кричав дід.

— Най тебе кров нагла заллє!

— Най тобі пір’ям в горлі поросте!

— Най би тобі в калюжі гівна втопитися, курва!

У відповідь Алла голосно реготала:

— І вам того же, только вдвоє большє!

«Та вона ж типова катсапка!» – нітився Борис під пекучим вогнем осудливих поглядів.

«Дзень» - лопнула перша струна на балалайці їхніх стосунків.