В коментарях до обкладинки «Оголених» мене просили «схаменутися і відкрити Біблію, поки не пізно». Я слухняно розгорнула книжку і, здається, тепер ті самі люди проситимуть мене її згорнути. 
Сьогодні читала "Пісню над піснями", одну з книг Старого Заповіту. Це поетичний, чуттєвий діалог між чоловіком і жінкою, сповнений еротичними образами, тілесною пристрастю і метафорами. Історично її трактували або як буквальний опис кохання між закоханими, або (в юдейській і християнській традиціях) як алегорію — любов Бога до свого народу. Вона справді унікальна в Біблії, бо там немає жодного згадування про закон, мораль, гріх, чи Бога (окрім метафоричного тлумачення). Лише — тілесна любов, еротика, бажання і краса.
Ось така, наприклад.
ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ 5:1
«Увійшов я у сад мій, сестро моя, наречена моя,
збирав мирру мою з бальзамом моїм,
їв мед мій із сотами моїми,
пив вино моє з молоком моїм!»
Це найвідвертіше з усіх біблійних зізнань.
«Сад» — інтимна зона жінки.
«Їв мед із сотами» — натяк на смакування жіночого тіла, її природної вологи.
Вино і молоко — символ злиття пристрасті й ніжності.
А самі рядки є поетичною алегорією орального сексу, причому насолоду дарує своїй коханій чоловік.