Головним негативним наслідком Чорнобильської катастрофи, особисто для мене, стала стійка юнацька фобія, навіяна колективними страхами, буцім у нашого покоління молодих киян після радіаційного опромінення не стоятиме хуй.
Аби спростувати цю маячню, в різні часи кидався я з ним навперейми в штикові атаки на різні жіночі принади, але не завжди то було вдало.
Сьогодні я розповім вам історію про мій перший сексуальний досвід.
Це сталося у 89-му, коли я, повернувшись із армії, поновився на другий курс театрального інституту.
Вчилася зі мною струнка та кароока дівчина з Одеси на ім'я Іванна.
Не можу з абсолютною вірогідністю констатувати між нами факт так званої любові з першого погляду, але, побачивши одне одного вперше, пробігла між нами якась тривожно-манка блискавка.
Одного суботнього вечора після лекцій, ми всім курсом попензлювали у гуртожиток відзначати день народження когось із наших. І раптом – гульк, виринає поруч зі мною писок однокурсниці Тані Мулярчук. Губи її пухкі та хтиві з залишками перламутрової помади гаряче нашіптують у вухо: «Невже ти не бачиш, дурнику, що Іванка закохана в тебе безтями. Тож не будь ідіотом, підійди до людини, скажи пару слів лагідних… Ось ключ від моєї кімнати!»
В той же ж вечір, у гуртожитку, усамітнившись на балкончику дев’ятого поверху, ми з Іванною, цілувалися до нестями. Закравшись рукою під светр, я відчув у своїй долоні маленьку та пружну грудку із набубнявілим, наче вишня, соском. Застібка-блискавка на моїх джинсах випиналася, як гори Аппалачі, і я торкався її стегон цим згустком хтивої плоті, а вона дихала жарко й пристрасно, в’ючись руками по моїй спині.
– Пішли до Мулярчучки, – нарешті прошепотів я, видобувши з кишені заповітного ключа.
– Добре, – зголосилася вона майже миттєво, – ти іди, а я прийду за п’ять хвилин.
Що вона робила в ці умовні «п’ять» хвилин, які розтягнулися ледь не на пів години, я не знаю. Можливо, пішла прощатися з подругами чи читати молитву про безболісну дефлорацію, чи, причина більш банальна – просто прийняти душ?
Опинившись у кімнаті Мулярчучки, я відчував себе трохи ніяково, адже недолугі відомості про секс з радянських фільмів, кастрованих цензурою, впевненості мені не додавали. Прочитані медичні книжки про фізіологію жінок та чоловіків зі страшними картинками жіночої піхви та чоловічого члена скоріше нагадували інструкції з громадянської оборони та навівали думки про ядерний вибух. Ну, де ж, дідько забирай, отримати той сексуальний досвід, якщо одна глядачка на прямому телемосту між Вашингтоном та Москвою у програмі Познера, заявила «В СССР – секса нєт!».
«Почну відразу з поцілунків, – вирішив я. Потім підведу її до ліжка і, цілуючи, повільно почну роздягати. Роздягнувши ж, почну цілувати груди, бо в усіх довідниках говориться про те, що груди – одна з основних ерогенних жіночих зон».
І якщо з поцілунками та стимуляцією жіночих ерогенних зон у мене хоч якось складалося, то з подальшими діями бачився мені цілковитий капець. Адже далі треба було пускати у бій, так би мовити, важку артилерію. Але мій допіру такий палкий та твердий тюльпанчик від страху та непевності заховався десь у животі. «Це все проклятий Чорнобиль!» - думав я.
Проте в коридорі почулося грюкання зовнішніх дверей, кроки… Вирішивши діяти за планом, я кинувся назустріч моїй Суламіфі, затуляючи їй рота смертельним поцілунком. В якомусь греко-римському стилі я довів налякану партнерку до ліжка і єдиним кидком через стегно опустив на матрац.
Потім все було приблизно так, як я собі намудрував. У кілька прийомів роздягнувши дівчину (вона, до речі, мені в цьому дуже делікатно й ніжно допомагала), я нарешті дістався до того пункту наміченої програми, який називався «стимуляція ерогенних зон». Висолопивши язика, зашерхлим від зневоднення м’язом, я облизував тугі дівочі груди й паралельно десь щось намагався стимулювати у зоні паху, з жахом констатуючи абсолютну відсутність будь-яких тектонічних зрушень у зоні мого зів’ялого тюльпана. Але раптом сталося диво. Її делікатні зойки й волога, яку я раптом відчув на своїй долоні, викликали й у мені приплив теплої хвилі. Тюльпан ворухнувся і почав оживати.
Скинувши з себе джинси, майку і майталеси я вирішив, не гаючи часу, скористатися нагодою і провести рішучу та наглу атаку на її принади.
Не втрапивши у ціль з першого разу, я наштовхнувся патичком на цупкі парості винограду, впершись тривожною плоттю у щось тверде. Тикнувся ще раз і знову мимо! Я відчував як напружилося й виструнчилося її тіло. Але після невдалої спроби тюльпан мій різко почав здуватися, і такий знайомий цупкий страх невдачі знову охопив усе єство. Я відчував себе П’ятачком з радянського мультфільму про Вінні-Пуха. Питання: «А де поділася моя повітряна кулька? І звідки взялася ця недолуга ганчірочка?» – було більш ніж доречним.
– Певне, я сьогодні забагато випив, – осоружним для самого себе тоном проказав я нарешті.
– Так, певне, – відповіла вона, й, на диво, у її голосі я не почув бодай краплини іронії.
Було близько третьої ночі. На письмовому столі біля вікна стояв маленький круглий будильник і відразливо цокотів. Складалося враження, буцім у кімнаті повно тлустих, рудих мурах і вони своїми цупкими, колючими лапками шурхотять по стелі й стінах.
Лежачи з відкритими очима й відчуваючи животом теплу спину Іванни, я тріщився в стелю думаючи: «А може, це й на краще, що у нас нічого не вийшло? Може, це Бог спасає мене від скверни плотських утіх? Може, я один з тих, про кого пророк Апокаліпсису каже: «Це ті, що не осквернилися жінками. Вони викуплені серед людей, як первістки Бога та Агнця».
І раптом так мені стало спокійно й затишно, і легко на душі. Й Іванна, що лежала поруч, вже не викликала у мене думок про мою поразку. Подавшись обличчям уперед, я торкнувся того плеча своїми губами, вдихнув теплий аромат її дівочого тіла. Вона пахла морем. Світле на кінчиках волосся, що зберігало на собі сліди жаркого літнього сонця. Вивільнивши руку, я ніжно торкнувся її голови, провів долонею по волоссю. Мені нестерпно хотілося, щоб ця маленька весела дівчинка знайшла своє щастя, і я відчував до неї справжню ніжність і любов і, можливо, саме тоді, я зрозумів, що кохання починається з вдячності й ніжності. Притиснувшись до Іванки щільніше, я відчув, як унизу живота наливається тепер вже не хтивістю, а любов’ю квітка мого кохання. І тепер вже не я сам, а сама любов вела мене у чарівний світ першого сексуального досвіду!