Час від часу ми зустрічалися з Лізою на арт-ярмарках та виставках сучасного мистецтва. Вона любила мене приязно обіймати, цілуючи у щічку. Я хибно сприймав це як загравання, та окрім еклерів у «Калині», запропонувати нічого не міг.

У 2012-2013 роках моє особисте життя нагадувало казан із киплячим лайном, куди мене раз у раз занурювали з головою.

У січні 2014-го наші шляхи перетнулися на «Мистецькому Барбакані» ― мініфортеці, що постала стараннями радикальних українських митців на розі Прорізної та Хрещатика.

― Лізонько, ― поцікавився я, складаючи у полотняні торби пляшки з запальною сумішшю, щоб віднести їх на Грушевського, ― чи не хотіли б ви стати головним редактором великого альманаху «Майдан. (Р)Еволюція Духу»? А ще я планую створити документальний фільм, присвячений «Союзу Вольних Художників» (як буде час, наберіть у ютубі «Майдан. Мистецтво спротиву», відчуйте дух тієї буремної доби).

Щоб втілити обидва проєкти, автору довелося продати офіс концертної агенції. То працювали у згаданій вище холостяцькій квартирі, облаштувавши на першому поверсі робоче приміщення для літредакторів, дизайнерів, коректорів, верстальників, режисерів монтажу, а на другому ― спальню.

Керуючись принципом не можна змішувати стосунки та роботу, я довго тримав себе в руках. Але коли проєкт завершено, чому б не розслабитись? Місяць тому Оболонський суд розлучив нас з колишньою дружиною, і хоч вона подала апеляцію, я вважав себе вільним чоловіком.

― Чи не хочете залишитись у мене вдома на ніч? ― своєрідна пропозиція розпочати нові стосунки прозвучала з моїх вуст 24 серпня 2014 року на сходах Українського дому.

Фіолетові присмерки пливли над Києвом. На бруківці Європейської площі після святкового параду лишились сліди танкових гусениць. Десь під Іловайськом російські війська закінчували оточення підрозділів ЗСУ.

― Але спершу повечеряємо. Бо у мене з цими презентаціями зранку макової росинки в роті не було.

«Буде, ― подумав я хтиво. ― І не тільки макова. І не тільки росинка».

Вона завжди була практична, моя Ліза, з якою ми навіть у ліжку спілкуємось на «ви». Знаю, ця тема цікавить публіку. То зауважу: у такий спосіб ми оберігаємо нашу взаємну повагу та довіру, з яких згодом постане кохання, творча синергія та спільні цінності, що формують основу нашого мистецького тандему...