ЯК ПЕРЕЙТИ НА УКРАЇНСЬКУ. Електронна книга (EPUB)
Хочеш змінити світ — зміни передусім себе. Мрієш про щасливу, заможну і потужну Україну — створи її у своєму житті. Як це зробити та чому це критично важливо для відчуття повноцінності буття як окремої особистості, так і нації загалом — відповіді на подібні питання знайдуться в цій книзі. Зрештою, вона про те, як стати щасливим у власному українстві. Навчитися мріяти практично, щодня і щомиті реалізовуючи власний творчий потенціал. А ще ця книжка про те, як убити в собі інфікованого страхом зросійщеного раба соціальних штампів, нав’язаних зовні шкідливих стереотипів та поведінкових моделей. Її мета — зробити вас сильними й вільними. Зробити українцями!
Антін Мухарський люто й переконливо пояснює, навіщо українцеві повертатися до рідної мови, й оповідає історію власної українізації. А його дружина Єлизавета Бєльська розповідає про свій шлях і дає 100 розлогих та дієвих порад, які допоможуть не тільки перейти на українську за три місяці, а й удосконалити мову, позбутися суржику, стати впевненим у собі українцем, подолати страхи та збагатити словниковий запас еротичною лексикою або гострою життєствердною лайкою.
Це електронна книга у форматі epub. Вона прийде вам на e-mail (просимо перевіряти папку спаму).
Ми такі читаємо у застосунку PocketBook, але вона підійде й до більшості інших.
Усі замовлення відправляємо тільки територією вільної України і лише "Новою поштою".
Відправлення зазвичай здійснюється наступного дня після замовлення. Розрахувати термін доставки можна ТУТ.
Вартість доставки ви зможете сплатити у відділенні за тарифами "Нової пошти".
Термін зберігання відправки – 6 днів. На 7-й день замовлення автоматично повертається на склад і вам доведеться робити його знову. Кошти ми повернемо на ваше прохання з відрахуванням сплачених сум за логістичні послуги та використане пакування.
Дякую за Вашу працю. "Як перейти на українську" була улюбленою книгою мого чоловіка, вона була з Вашим підписом (коли планувалось видавництво цієї книги, було можливе попереднє замовлення з автографом), вона завжди була на його робочому столі. В нас була трациція разом читати Вашу книгу. Нажаль, в нашу квартиру в Києві попала російська ракета і все згоріло вщент і ми не встигли її дочитати. Я була вимушена їхати на якійсь час до Німеччини. Тепер нарешті зможу дочитати електронну.
думаю, найкраща практична книжка, яку я читав. Вона унікальна, бо має і чоловічий, і жіночий погляд і стиль. Тут і філософія, й мотивація, і 100 порад, як легко перейти на українську, тримати мовну стійкість, позбутися суржику, що відповідати російськомовним недоброзичливцям. Тут розглядаються питання, для чого потрібен націоналізм і чому ми його боїмося. І про те, як відновити шляхетність українців. А ще - хронологічна таблиця нищення української мови московською імперією впродовж 300 років. Книжка надає крила, а ще важливі знання й цінні поради, які дійсно працюють. Тепер я почуваюся значно впевненіше в своєму українстві, хоч іще й не перейшов на українську 100 %. Єлизавета обіцяє, що на це знадобиться 3 місяці, якщо виконувати всі 100 кроків. Думаю, для мене це реально десь за півроку.
Книга складається з п’яти частин. “Українізація або смерть”, “Мовні історії”, “100 порад, як перейти на українську”, “Злочини Московії проти України” та декілька автобіографічних історій запрошених Авторів.
Пан Мухарській, в своїй частині книги, категорично та жорстко, без зайвих реверансів “проходиться” по російськомовному населенню України. Не добираючи м’яких слів ставить в один ряд всіх: хоч “вату”, хоч патріотів, якщо вони не розуміють необхідності переходу на українську. “... нині розмовляти в Україні російською аморально! Дорогі “русскоговорящіє патріоти України”, ви мрієте перемогти Росію”, але не здатні подолати її в собі... Кажете, що любите Україну, вболіваєте за неї, але принципово розмовляєте російською? Не вірю! ... Не обманюйте себе та не дуріть голови іншим. Одужуйте... Будьте українцями, а не лише називайтеся ними”.
А стосовно “модного” зараз вислову “какая разніца”, Автор логічно відповідає “Та якщо “какая разніца”, то говори українською! Але ж ні. Бо “какая разніца” — це завжди означає “пєрєході на русскій”... “Какая разніца” — це все одно, що сказати: “Я тебе кохаю, але заміж піду за іншого” чи “Я люблю жінок, але спатиму лише з чоловіками”. Ми українці, надто поблажливі. Наша толерантність до того, що толерувати не можна, доведена до абсурду”.
Мухарський пояснює свою категоричність у порушених питаннях тим, що політику “мовної толерантності” українцям згодом довелося відхаркувати кров’ю. “...найбільша ненависть та зневага до українців звучить російською. Війну в нашу країну кликали російською, більшість розстрільних команд для українців віддавали російською, бо росіяни неприховано бажають українцям смерті та загибелі.”
Мовні історії та Сто порад, беручи до уваги, що їх Авторка пані Бєльська, не такі жорсткі як попередня частина, але наполегливо корисні для читачів, які вже вирішили, чи ще вагаються, розпочати шлях до опанування української мови. Для тих, хто ще не бачить гострої необхідності в переході на українську вона наводить масу доводів зробити це разом: “Йде восьмий рік неоголошеної російсько-української війни, а в нас і досі добра половина громадян спілкується мовою окупанта. Ворога ми подолаємо лише вкупі з власним комплексом меншовартості”, “Московська щелепа” — це лише міф, виправдання страху помилок чи негативного ставлення оточення, непевності, недостатньої мотивації на шляху до українізації”, “Якщо українці не навчаться платити за українські концерти, книжки, музику, скоро не матимуть ні українських музикантів, ні України. Бо де не було української культури, там тепер ОРДЛО”, “Російські кулі убиватимуть нас, допоки на наших землях лунатиме російська мові і російська музика”...
Надам цитату однієї із сотні порад, бо мені здається, що саме усвідомлення ЧОМУ УКРАЇНА ЗРОСІЙЩЕНА, буде важливим кроком до опанування зброї проти російської експансії. “Треба розуміти, чому в Україні так багато людей говорить російською. Через окупацію, поневолення Російською імперією, через десятки років рабства. Через те, що радянська влада гноїла в тюрмах і таборах українських письменників та поетів, розстрілювала упорядників словників української мови, винищила мільйони українськомовних людей під час голодоморів. Через Росію — країну-загарбника й терориста. Попри те, що Україна вже 30 років незалежна, зросійщені українці й досі мають “стокгольмський синдром”... Вони хворі. І вилікувати їх можемо ми з вами єдиним методом — позбуваючись російської. Що менше її лунатиме з наших вуст, то здоровішою ставатиме українська нація”.
Тож я, разом з Авторами книги “...мрію про Україну, що буде українською не лише за назвою, але й духом, матеріально культурною, поведінковими моделями, які дадуть нам змогу максимально відірватися від Росії (це критична умова для виживання), протиставивши варварській азійщині та моральному розбещенню власний кодекс честі та гідності модерної української еліти”.
Друзі, я знаю, що значна частина з вас, досі не сприймають українську за необхідність, але візьміть почитати цю книгу (а ліпше придбайте, до речі вже є і аудіоформат), переходьте на українську і я впевнений, що це буде вашим особистим важливим внеском у боротьбу із “Руським миром”.